Hans liest die am Morgen angekommen

Hans liest die am Morgen angekommene E-Mail. Auf dem Bildschirm steht: „Die Verhandlungen laufen schwierig. Deine Anwesenheit ist äußerst wünschenswert. Danke im Voraus Paul.“
„Die Sache eilt. Schließlich geht es ja um meine Interessen“, denkt Hans. Er geht schnell zum Telefon und ruft die Rezeption an. Im Hörer knackt es. „Rezeption. Sie wünschen bitte?" Hans, den Oberkörper über das Telefontischchen geneigt, sagt: „Ich brauche eine Auskunft.“ „Ja, bitte?“ „Wann fährt der nächste Zug nach Frankfurt?“ „Einen Augenblick, bitte.“ Im Hörer ertönt die fragende Stimme des Angestellten: „Hören Sie?“ „Ja, bitte.“ „Der Nachmittagszug geht in einer Viertelstunde ab. Der nächste fährt dann wieder in ... 53 Minuten, also um 18.26 Uhr. Eine weitere Möglichkeit wäre dann der Zug um 20.09 Uhr. Der Nachtzug fährt dann erst wieder...“ „Danke, das genügt mir", sagt Hans und hört, den Hörer halb auf der Gabel: „Keine Ursache, mein Herr...“
Hans stürmt mit seinem Koffer, der ihm an die Beine schlägt, die Treppe empor, die zu den Bahnsteigen führt, und ist auch schon in der riesigen glasüberdachten Halle, rechteckige Glaskästen auf Säulen bezeichnen die Bahnsteige. Die Luft ist erfüllt vom Stimmengewirr der Reisenden und von undeutlichem Lautsprechergekrächze. Elektrokarren fahren mit klappernden Limonadenkisten durch die Menge. Donnernd fährt ein Zug ein. Hans drängt sich zu einer der dicht umlagerten Fahrplantafeln durch und sucht in höchster Eile seinen Zug heraus: Schnellzug nach Frankfurt. Abfahrt 17.33 Uhr, Bahnsteig 9. Er befreit sich aus der Menschengrappe und hastet an den Bahnsteigen entlang. Bahnsteig 6 ist menschenleer. Bahnsteig 8. Ganz in Hansens Nähe ertönt eine Stimme aus dem Lautsprecher: „Vorsicht am Bahnsteig 9. Ausfahrt des Schnellzugs nach..." Hans beginnt zu laufen und ist bei den letzten Worten der Durchsage auf Bahnsteig 9. Aus dem Packwagen guckt ein Mann mit einer langen Schürze. Der Zug setzt sich langsam in Bewegung. Der Zugführer, der, sich an der geöffneten Tür festhaltend, eben noch auf dem Trittbrett stand, schwingt sich in den Zug und hält die Tür für Hans auf, der neben dem in Fahrt kommenden Zug läuft. Er reicht dem Zugführer seinen Koffer und springt auf. Der Zugführer sagt: „Das nächste Mal seien Sie eine Minute eher. Ich mache mich nämlich strafbar.“ Hans, bemüht, seine Atmung zu regulieren, nickt. „Eine Fahrkarte haben Sie natürlich auch nicht", fährt der Zugführer fort. „Na, setzen Sie sich erst einmal ins Dienstabteil.“ „Danke“, sagt Hans schnell atmend, nimmt seinen Koffer und folgt dem Zugführer auf den Gang. Gleich an der Tür des ersten Abteils baumelt das Schild: „Dienstabteil“. Der Zugführer macht die Tür auf und lässt Hans eintreten. Im Dienstabteil sitzt ein Eisenbahner, der einen Fahrplan studiert. Als Hans seinen Koffer in die Gepäckablage hinauflegt, begegnen seine Augen denen des Eisenbahners, die ihn argwöhnisch mustern. Der Zugführer nimmt seine Kartentasche von dem Haken neben der Tür und sagt: „Ich gebe der Schaffnerin Bescheid wegen Ihnen.“ Er geht hinaus. Nachdem er noch einen Augenblick – mit dem Rücken zum Abteil – in seiner Kartentasche gekramt hat, verschwindet er auf dem Gang.
Hans setzt sich auf den Platz neben der Tür und blickt durch die Fensterscheibe jenseits des Ganges. Der Zug holpert über die Schienen. Hans streckt die Beine aus. Die Füße liegen auf dem Steg der Sitzbank gegenüber. Er betrachtet den Eisenbahner in der Ecke, der mit einem Bleistiftstummel in dem Fahrplan irgendetwas anstreicht.
Hans schließt die Augen und lauscht dem Ratatta der rollenden Räder.
Die Tür wird von einer dicken Schaffnerin geöffnet. An ihrer Seite baumelt die Schaffnertasche. Sie blickt auf Hansens ausgestreckte Beine und er zieht sie verlegen zurück. Die Schaffnerin sagt: „Sie sind der Reisende ohne Fahrkarte? Wohin wollen Sie denn?“ „Nach Frankfurt“, sagt Hans und erhebt sich. „Bitte“, sagt die Schaffnerin und gibt Hans eine Fahrkarte, „macht Siebzehn zwanzig.“ Sie nimmt den Fünfzigmarkschein entgegen, den Hans ihr reicht, und behält ihn, solange sie das Wechselgeld zusammensucht, in der Hand. Dann verstaut sie ihn in einem Fach ihrer Schaffnertasche und macht die Tasche zu. Sie lässt einen Reisenden, der auf dem Gang vorbeigeht, passieren und verlässt das Abteil. Hans steckt Fahrkarte und Wechselgeld in seine Geldbörse und setzt sich wieder.
Hans muss wohl eingeschlafen sein. Als er die Augen öffnet, ist er einen Augenblick irritiert. Im Abteil ist es dunkel, nur an der Decke brennt eine bläuliche Lampe. Der Eisenbahner schläft. Der Fahrplan liegt neben ihm auf dem Sitz. Auf dem erleuchteten Gang stehen zwei Männer und rauchen. Hans hat einen faden Geschmack im Mund und möchte aufstehen und im Speisewagen etwas zu sich nehmen, vielleicht auch Menschen sehen, ist aber am ganzen Körper wie gelähmt. Er hält die Augen nur mühsam offen und versucht seinen Kopf, so gut es eben geht, zurückzulehnen. Wieder kehren seine Gedanken zu der Sache, die ihn nach Frankfurt fahren ließ: „Ich bin natürlich bereit, ihnen den richtigen Tipp zu geben. Ich würde mein Bestes tun, aber ich bin nicht sicher, ob sie die Sache erledigen können. Sie scheint mir zu kompliziert zu sein...“ Hans schrickt hoch. Der Zugführer steht vor ihm und sagt: „Wir sind gleich da." Der Zug befindet sich schon im Bereich des Bahnhofsgeländes. Vom Gang strömt kalte Luft herein. Einzelne Reisende gehen bereits, ihre Koffer mit den Knien dirigierend, auf den Perron. Hans holt seinen Koffer aus der Gepäckablage und sagt zum Zugführer: „Nochmals vielen Dank." Langsam fährt der Zug in die Bahnhofshalle. Der Zug bremst. Man drängt Hans zum Ausgang. Reisende hasten an ihm vorbei. Hier und da gibt es Begrüßungsszenen. Gepäckträger bieten ihre Dienste an. An der am Ende des Bahnsteigs stehenden Lokomotive vorbei erreicht Hans den Ausgang zur Bahnhofshalle. Draußen sieht er auf die Bahnhofsuhr: „Mein Gott, ich hätte mich beinahe verspätet! Es bleiben mir nur ein paar Minuten Zeit!“

Результаты (украинский) 1:

Ганс читає електронна пошта прибула в першій половині дня. На екрані: "переговори, важко. Ваша присутність є вкрай бажано. Велике спасибі Пол.""Те, що кидається. Нарешті вона переходить до моїх інтересів", Ханс думає. Він швидко переходить до телефону і виклику за стійкою реєстрації гостей. На телефоні він тріщин. "Прийом. Ви хочете, будь ласка?" Ганс, Верхня частина тіла через телефонні таблиці схильний, каже: "Мені потрібно інформації". «Так, будь ласка?» "Коли відправляється найближчий потяг до Франкфурта?" "Один момент, будь ласка." Звучить у слухача Питальні голос співробітника: "Чуєш?" «Так, будь ласка.» "Післяобідній поїзд йде у чверть години. Наступний рухається потім назад... 53 хвилин, так в 18:26. Інший можливістю було б поїзда в 20:09. Знову ж таки.. нічний поїзд " "Спасибі, достатньо для мене", каже, що Ханс і зупинки, приймач половину на виделку: "Ви Ласкаво просимо, Містер.."Ганс спрямовується з його чемодан, поранивши його на ногу, вгору по сходах, що призводить до платформах а також у величезному зі скляним дахом зал, прямокутні скла коробки на стовпах посилатися на платформах. Повітря наповнене базікають голос мандрівників і неясні оратора, каркання. Карети самохідні йти трясучи ситро ящиків крізь натовп. Поїзд гримів. Ганс за допомогою натискання одного з щільною umlagerten запланувати панелей і знаходить свій хід найвищий поспішив: експрес-поїздів до Франкфурта. Від'їзд 17:33 h, платформа 9. Він звільнив себе з людиною, анг Раббані і метушиться на платформах уздовж. Пустельний платформи 6. Платформа 8. Голос з гучномовця буде звучати дуже близько до Хансена: "застереження щодо виходу платформи 9 поїзда після..." Ганс починає працювати, і останні слова оголошення на платформі 9. Від Ван людина з довгій спідниці виглядати. ПАРАВОЗ-це повільний рух. Взводу, які тримають на відкритих дверей, стояв ще на ізножьем, коливається в поїзді і тримає двері для Ханс, який проходить поруч з наступного приводного механізму. Він розширює його валіза в взводу і схоплюється. Інженер каже: "під час наступного зайняти хвилину більше. Я дійсно караються законом". Ганс, намагаючись регулювати його дихання, киває. "Ви не маєте квиток звичайно також" продовжує в взводу. "Ну, ви сідаєте раз в службове купе." "Спасибі", говорить Ханс швидкий вдих, займає валізу і слідує за взводу курсу. Право на двері перший відсіку бовтається знак: «Службове купе». На взводу відкриває двері і листя з'являються на Ганс. У службі купе сидить залізничник, хто вивчав дорожню карту. Як Ханс валізи в багажника hinauf, його очі зустрічаються ті залізничник, які підозріло візерунок його. Взвод лідера бере кишені з гачка біля дверей і каже: "Я дозволив працівник тому ви". Він виходить за рамки. Після того, як він має очима, як і раніше хвилинку - з задньої купе - в кишені, він зникає в коридорі.Ганс сидить на площі поруч двері і дивиться у вікно за межі Гангу. Поїзд rutted через рейки. Ганс простягнуту ноги. Ніг є протилежної на мосту лавки. Він вважається залізничників в кутку, живопис щось з незавершена олівець у розкладі.Ганс закриває очі і слухає Ratatta коченню колеса.Двері відкривають товсті диригент. Мішок Шаффнер базікаючи її стороні. Вона дивиться на простягнуту ноги Хансена, і він тягне назад її збентежений. Диригент каже: "ви мандрівник без квитка? Куди ти йдеш?" "Франкфурт-на-", говорить Ханс і піднімається. "Будь ласка", говорить, що диригент і Ганс квиток, "робить двадцять сімнадцять". Вона приймає Fünfzigmarkschein, Ганс простягає її і тримати його, оскільки вона зібрати зміни в руці. Потім вона заправлені йому у відсіку їх кишені диригент і робить мішка. Це може трапитися з мандрівника, проходячи по коридору і залишає відсіку. Ганс квиткової каси та обміну грошей на свій гаманець і починається знову.Hans muss wohl eingeschlafen sein. Als er die Augen öffnet, ist er einen Augenblick irritiert. Im Abteil ist es dunkel, nur an der Decke brennt eine bläuliche Lampe. Der Eisenbahner schläft. Der Fahrplan liegt neben ihm auf dem Sitz. Auf dem erleuchteten Gang stehen zwei Männer und rauchen. Hans hat einen faden Geschmack im Mund und möchte aufstehen und im Speisewagen etwas zu sich nehmen, vielleicht auch Menschen sehen, ist aber am ganzen Körper wie gelähmt. Er hält die Augen nur mühsam offen und versucht seinen Kopf, so gut es eben geht, zurückzulehnen. Wieder kehren seine Gedanken zu der Sache, die ihn nach Frankfurt fahren ließ: „Ich bin natürlich bereit, ihnen den richtigen Tipp zu geben. Ich würde mein Bestes tun, aber ich bin nicht sicher, ob sie die Sache erledigen können. Sie scheint mir zu kompliziert zu sein...“ Hans schrickt hoch. Der Zugführer steht vor ihm und sagt: „Wir sind gleich da." Der Zug befindet sich schon im Bereich des Bahnhofsgeländes. Vom Gang strömt kalte Luft herein. Einzelne Reisende gehen bereits, ihre Koffer mit den Knien dirigierend, auf den Perron. Hans holt seinen Koffer aus der Gepäckablage und sagt zum Zugführer: „Nochmals vielen Dank." Langsam fährt der Zug in die Bahnhofshalle. Der Zug bremst. Man drängt Hans zum Ausgang. Reisende hasten an ihm vorbei. Hier und da gibt es Begrüßungsszenen. Gepäckträger bieten ihre Dienste an. An der am Ende des Bahnsteigs stehenden Lokomotive vorbei erreicht Hans den Ausgang zur Bahnhofshalle. Draußen sieht er auf die Bahnhofsuhr: „Mein Gott, ich hätte mich beinahe verspätet! Es bleiben mir nur ein paar Minuten Zeit!“

Результаты (украинский) 2:

Ганс читає вранці прибув по електронній пошті. Знаходиться на екрані: "Переговори важко. Ваша присутність є дуже бажаним. Заранее спасибо Павел ".
" Справа очерету. І, нарешті, це все про мої інтереси ", вважає Ханс. Він швидко підходить до телефону і подзвонити на стійці реєстрації. У трубку , він тріщини. "Прийом. Будь ласка , хочете "Ганс, нахилену верхню частину тіла над телефонним столом, каже:" Мені потрібна інформація "," Так, будь ласка "" Коли наступний поїзд до Франкфурта "слухачі почув.?" Один момент, будь ласка. " допиту голос співробітників. "Слухай", "так, будь ласка" "в другій половині дня поїзд відходить о чверть години, наступний потім промити в ... 53 хвилин, так що навколо 18:26 ще одна можливість буде поїзд в .. . 20:09 нічний поїзд потім знову ... "" Спасибі, що досить для мене, "говорить Ганс і слухати, слухач половина на розвилці:" Ласкаво просимо, пане ... "
Ганс має фантастичний з його валізу б'є його по ногах, сходи , що ведуть до платформ, і вже в величезному скляним дахом залу, прямокутні вітрини на стовпах позначають платформи. Повітря наповнене голосами мандрівників і розмитих Lautsprechergekrächze. Електричні візки йдуть гримить лимонад ящики через натовп. Громових втягується поїзд. Hans проштовхує натовпам навколо розкладу дощок і досліджували у великому поспіху його потяг з: швидкий поїзд до Франкфурта. Відправлення 17:33, платформа 9. Він звільняє себе від Menschengrappe і метушиться на платформах уздовж. Платформа 6 спорожнів. Платформа 8. Дуже близько Hansens почув голос з гучномовця: "Увага на платформі 9. Вихід експрес - поїзд до ..." Ганс починає працювати і в останніх словах оголошення на платформі 9 з фургона виглядає людина з довгою спідницею. поїзд починає рухатися повільно. інженер , який, чіпляючись до відчинених дверей, просто стояв на підніжці, гойдалки в поїзді і тримає двері відкритими для Hans , до якого на додаток до поїздки наступний поїзд прибуває Він вручає командир взводу свій чемодан і стрибати на поїзд провідник каже ... ".. наступного разу ви одну хвилину більше я отримаю в якості злочину" Ганс, намагаючись регулювати своє дихання, киває "є квиток ви, звичайно , немає, "продовжує командир взводу. "Ну, сідай раз відсік служби." "Спасибі," говорить Ганс прискорене дихання, бере чемодан і пішов за командира взводу на ходу. Прямо біля входу в перший відсік висить табличка: "Staff відділення". Водій поїзда відкриває двері і дозволяє Hans статися. У відділенні служби сидить залізничник , який вивчає дорожню карту. Коли Ганс кладе свою валізу в багажник, його очі зустрічаються ті , залізничника, очей на нього з підозрою. Провідник бере свою карту випадок з гачка біля дверей і каже: ". Я даю повідомлення кондуктор для вас" Він виходить. Через деякий час - з його назад в купе - розкопав в своїх кишенькових карт, вона зникає в коридорі.
Ганс сідає на сидінні поруч з дверима і дивиться через вікно за Ганг. Поїзд поштовхів по рейках. Ганс витягнув ноги. Ноги навпаки полотна лавки. Він вважав залізничникам в кутку що - то anstreicht з олівчиком в розкладі.
Ганс закриває очі і слухає Ratatta прокатні колеса.
Двері відчиняються товстим кондукторці. На її боці звисає кишеню Schaffner. Вона дивиться вгору витягнуті ноги Хансена , і він тягне її назад, збентежений. Кондуктор каже: "Ви мандрівник без квитка? Де ви збираєтеся? "" До Франкфурту, "говорить Ганс і піднімається. "Будь ласка," сказав економка і дає Гансу квиток "становить сімнадцять двадцять." Вона бере рахунок п'ятдесят Марк, Ганс їх діапазони, і тримати його до тих пір , як вони разом вивчали зміни в руці. Потім вона проштовхнути його в купе їх сумки Schaffner і робить сумку. Ви можете мандрівник , який проходить по коридору, проходить і виходить з купе. Ганс підключений квиток і зміни в його гаманець і знову сідає.
Ганс заснула добре. Коли він відкриває очі, він дратується на мить. У відсіку, в темне час доби, тільки на стелі блакитно палаюча лампа. Залізничники спить. Дорожня карта знаходиться поруч з ним на сидінні. На освітленому коридорі двоє чоловіків і куріння. Ганс має м'який смак у роті і хочуть , щоб встати і в вагоні - ресторані взяти що - то, можливо , навіть бачити , як люди, але паралізований у всьому. Він тримає очі відкритими з великим трудом і спробував його голову, як можна більше просто сидіти склавши руки. Знову ж звернути свої думки до речі , що змусило його піти в Франкфурт: "Звичайно , я готовий дати їм право робити. Я зроблю все можливе, але я не впевнений , якщо вони можуть зробити цю роботу. Вона , здається, занадто складно ... "Ганс зменшується високо. Провідник стоїть перед ним і каже: ". Ми майже там" ... Поїзд уже в районі залізничної станції приміщення переходом наливає в холодному повітрі Деякі мандрівники йдуть вже, їх валізи з колінами режисурі, перонів Ганс приносить його валізу з багажника і каже командира взводу: "Ще раз спасибі." Повільно поїзд на станції збіговисько. Поїзд гальма. Людина штовхає Ганса до виходу. Мандрівники снують повз нього. Тут і є бажані сцени. Портьє пропонують свої послуги. При стоянні в кінці перону локомотива минулому Hans досяг виходу на станцію збіговисько. Опинившись на вулиці, він дивиться на годинник станції, "Боже мій, я був би майже поза часом! Там залишається для мене всього кілька хвилин! "

Результаты (украинский) 3:

H%