Jetzt bin ich viel glücklicher!Das

Jetzt bin ich viel glücklicher!
Das war Rüdiger Maaß vor drei Jahren. Da hatte er noch seine Bäckerei mit Cafe in Hamburg. Er hatte seine Arbeit er hatte viel Geld, er hatte eine attraktive Frau, eine Stadtwohnung mit Blick auf die Binnenalster und einen teuren Sportwagen. Und heute? Heute lebt er in einem Dorf in Ostfriesland. Er hat nur wenig Geld, den Sportwagen hat er verkauft, er lebt allein. Was ist passiert? Unsere Mitarbeiterin Paula Diebel hat mit ihm gesprochen.

Paula Diebel: Herr Maaß, Sie waren in Hamburg sehr erfolgreich. Sie haben phantastisch verdient, Ihr Cafe war bekannt und immer gut besucht, auch in Ihrer Bäckerei waren immer Kunden. Warum sind Sie jetzt hier?

Rüdiger Maaß: Es war eigentlich ein Zufall. Ich habe das Bauernhaus hier geerbt, von einer Tante. Ich habe einen Brief vom Notar bekommen, und in dem Moment habe ich gewußt: das Leben in der Stadt ist nichts für mich. Die Bäckerei und das Cafe, die Arbeit, der Streß jeden Tag - das alles war ganz falsch.

P.D.: Und bevor Sie das Haus geerbt haben - waren Sie da noch zufrieden?

Rüdiger Maaß: Ich habe eigentlich nie über mein Leben nachgedacht. Ich habe immer gedacht, es muß so sein. Morgens um vier hat der Wecker geklingelt, da bin ich aufgestanden, jeden Tag, auch Samstag und Sonntag. Feierabend war erst um 19 Uhr, und meine Arbeitswoche hatte sieben Tage. Ich hatte eigentlich überhaupt keine Freizeit.

P.D.: Und was hat Ihre Frau dazu gesagt?

Rüdiger Maaß: Ihr hat das überhaupt nicht gefallen. Sie hat immer wieder zu mir gesagt: "Irgendwann reicht es mir, dann gehe ich weg." Ich habe immer gedacht, sie sagt das nur so, und dann war sie plötzlich wirklich weg.

P.D.: Und was haben Sie da gemacht?

Rüdiger Maaß: Nicht viel. Wir haben noch ein paarmal telefoniert. Dann haben auch meine Probleme mit der Gesundheit angefangen. Magenschmerzen, Kopfschmerzen, Schlafstörungen. Ich habe immer mehr Medikamente genommen. Zum Schluß bin ich nur noch mit Schlafmitteln eingeschlafen.

P.D.: Und dieses Haus hier hat dann alles verändert?

Rüdiger Maaß: Ja. Verrückt, nicht? Aber ich habe sofort gewußt: "Das ist es! Das ist meine Chance!" Die Bäckerei und das Cafe habe ich einfach verkauft. Es geht mir jetzt sehr viel besser, ich bin zufriedener und gesünder. Die Luft hier ist viel sauberer als in Hamburg.

P.D.: Und das Geld reicht Ihnen?

Rüdiger Maaß: Ja, es reicht. Ich lebe hier sehr billig. Ich brauche fast nichts, nur manchmal ein Buch oder eine Schallplatte. Ich habe nicht einmal ein Telefon im Haus. Und die Garage ist leer, ich fahre nur noch mit dem Fahrrad. "Schnell, schneller, am schnellsten" das ist vorbei. Mein Motto heute heißt: "Nur kein Streß!"

P.D.: Was haben Ihre Freunde gesagt zu Ihrem Umzug aufs Land?

Rüdiger Maaß: Na ja, die meisten können das nicht verstehen. "Bäcker-Bauer" nennen sie mich. Aber das ist mir egal. Ich bin übrigens kein Bauer. Meine Tante hatte schon lange keine Kühe mehr, nur noch ein paar Hühner und einen Hund, und die habe ich behalten. Zwei Schafe habe ich auch, und ein Pferd; das mag ich am liebsten.

P.D.: Ist Ihnen nie langweilig, so allein hier?

Rüdiger Maaß: Nein, Langeweile kenne ich nicht. Mit dem Garten und den Tieren habe ich von März bis Oktober immer eine Beschäftigung. Und ich habe Freunde hier. Allein war ich früher, in Hamburg - hier nicht!

Результаты (украинский) 1:

Тепер я набагато щасливіше!Rüdiger Maaß було три роки тому. Він використовував все ще його пекарні з кафе в Гамбурзі. Він мав свою роботу йому багато грошей, він мав привабливі дружина, міської квартири з видом на озеро Альстер і дорогих спортивний автомобіль. І сьогодні? Він живе в селі в Нижній Саксонії, Німеччина. Він має мало грошей, він продав спортивний автомобіль, він живе в самоті. Що сталося? Наш колега, Паула Diebel не говорив з ним.Паула Diebel: Г-н Maaß, ви були дуже успішними у Гамбурзі. Ви заслуговуєте фантастичного, ваше кафе добре відомі і завжди добре були присутні, також був у ваш пекарні завжди клієнтами. Чому ти тут зараз?Rüdiger Maaß: Збіг було насправді. Я успадкував будинок тут за тітка. Я отримав лист від нотаріуса, і на даний момент я знав: життя в місті це не для мене. Пекарня і кафе, роботи, Streß кожен день - це було все не так.П. д...: І перш ніж ви успадкували будинку ви там були щасливі?Rüdiger Maaß: ніколи насправді я думав про мого життя. Я завжди думав, що так і має бути. Вранці в чотири, пролунав сигнал тривоги, тому, що я встав щодня, також суботу та неділю. Вчасно закривайтесь було лише о 7:00, і мій робочий тиждень було сім днів. Я насправді ніколи не дозвілля.П. д...: І те, що сказав, щоб ваша дружина?Rüdiger Maaß: не любив взагалі її. Вона завжди говорили мені: "в якийсь момент я мав достатньо, то я залишаю". Я завжди думав, що вона каже, що тільки таким чином, а потім вона пішла раптом дійсно.П. д...: І те, що ти зробив там?Rüdiger Maaß: Не так багато. Ми говорили на телефоні кілька разів. Потім також мої проблеми зі здоров'ям почали. Біль у животі, головний біль, безсоння. Я взяв все більше і більше лікарських засобів. Нарешті, я заснув, тільки з снодійного.П. д...: І цей будинок тут все змінилося, потім?Rüdiger Maaß: так. Божевільний, ні? Але я знав, негайно: "ось-ось! Це мій шанс!" Я тільки що продав пекарня і кафе. Зараз дуже багато я відчуваю себе краще, я щасливіше і здоровіше. Тут повітря є набагато чистіше, ніж в Гамбурзі.П. д...: І достатньо грошей для вас?Rüdiger Maaß: Так, це досить. Я тут живуть дуже дешево. Я необхідно майже нічого, тільки іноді книгу або запису. Я навіть не телефоном в будинку. І гараж пуста, я буду з велосипедом. "Швидко, швидше, швидко" що він вже завершився. Сьогодні це мій девіз: "Тільки не Streß!"П. д...: ваші друзі щось сказати про їхні рухається в країну?Rüdiger Maaß: Ну, більшість не можуть зрозуміти. "Бейкер фермер" вони називають мене. Але я не хвилює. Я не є фермером, до речі. Моя тітка була не корів, давно, я зберіг кілька курей і собака і на. Також, у мене є два овець і кінь; Я, як кращий.П. д.: Ніколи не нудно, таким самотнім тут?Rüdiger Maaß: не знаю ні, нудьга. Із саду і тварин, я завжди зайнятості з березня по жовтень. І у мене є друзі тут. Тільки я був раніше, Гамбург - тут!

Результаты (украинский) 2:

Тепер я набагато щасливішим!
Це було Рюдігер Маасс три роки тому. Так як у нього була своя пекарня і кафе в Гамбурзі. Він мав свою роботу, у нього було багато грошей, у нього була привабливою жінкою, міської квартири з видом на Альстер і дорогий спортивний автомобіль. А сьогодні? Сьогодні він живе в селі в Східній Фрісландії. У нього дуже мало грошей, він продав спортивний автомобіль, він живе в поодинці. Що трапилося? Наш колега Пола Diebel говорив з ним. Paula Diebel: Г - н Маас, ви були дуже успішними в Гамбурзі. Вони мають фантастичний заслуговує вашого кафе було відомо і завжди присутнє, навіть в вашому хлібопекарське завжди були клієнти. Чому ти тут зараз? Рюдігер Маасс: Це було на самому ділі збіг. У мене є будинок , успадкований тут з тіткою. Я отримав лист від нотаріуса, і в той момент я знав: життя в місті не для мене. Пекарня та кафе, робота, стрес щодня - все це було дуже неправильно. PD: І перш ніж ви успадкували будинок - ви були задоволені ще? Рюдігер Маасс: Я ніколи не думав про своє життя. Я завжди думав , що це повинно бути так. Щоранку в чотири будильника подзвонили, я встав кожен день, включаючи суботу і неділю. Feierabend був тільки о 19 годині, і моя робочий тиждень сім днів. Я на насправді не було вільного часу. PD: І що ж ваша дружина про це? Рюдігер Маасс: Мої не впав. Вона неодноразово говорив мені: «У якій - то момент це досить для мене, то я йду." Я завжди думав, що вона говорить , що єдиний спосіб, а потім раптом вона дійсно пішла. PD: А що ви там робили? Rüdiger Maaß: Чи не так багато. Ми говорили по телефону кілька разів. Потім почалися мої проблеми зі здоров'ям. Біль в шлунку, головний біль, безсоння. Я взяв всі більше і більше ліків. В кінці кінців я заснув тільки зі снодійним. PD: І цей будинок тут все змінилося тоді? Рюдігер Маасс: Так. Божевільний, чи не так? Але я відразу зрозумів: "Це він Це мій шанс!" Пекарня та кафе я тільки що продав. Він приходить до мене зараз набагато краще, я щасливіше і здоровіше. Повітря набагато чистіше , ніж в Гамбурзі. PD: А гроші досить для вас? Рюдігер Маасс: Так, це досить. Я живу тут дуже дешево. Мені не потрібно майже нічого, тільки іноді книги або записи. У мене немає навіть телефон в будинку. І гараж порожній, я тільки їздити на велосипеді. "Швидко, швидше, самий швидкий" закінчилася. Мій девіз сьогодні: "Тільки без стресу" PD: Що ваші друзі говорять про свій рух в країну? Рюдігер Маасу: Ну, більшість людей не можуть зрозуміти. "Бейкер Бауер" вони називають мене. Але я не дбаю. У всякому разі, я не фермер. Моя тітка вже давно перестала корів, тільки кілька курей і собаку, і я зберіг. Два овець у мене є, і кінь; Мені подобається більше за все. PD: Якщо ви ніколи не нудно, так що тут один? Рюдігер Маасс: Ні, я не знаю нудьги. З садом і тварин у мене є з березня по жовтень завжди робота. І у мене є тут друзі. Але я мав звичай бути, в Гамбурзі - тут немає!

Результаты (украинский) 3:

J%%