Das Telefon schrillt in der Diele.

Das Telefon schrillt in der Diele. Robert hebt den Hörer ab. „Wer ist dort?" —„Bist du es, Robert?" Es ist die Stimme seines Vaters. „Ich will euch bitten, gleich ins Astoria zu kommen." Robert blickt auf seine Armbanduhr. „Seid ihr einverstanden?" will die Stimme wissen. „Ja," sagt Robert., Also dann, bis nachher," schließt Professor B. rasch das Gespräch ab. Robert legt den Hörer auf. Wieder schaut er auf seine Armbanduhr. Eilig geht er ins Zimmer. „Wer hat angerufen?" fragt Ninon. „Er," sagt Robert. „Wir sollen gleich ins Astoria kommen." Ninon, mit Rock, Bluse und Unterrock über dem Arm, streicht sich die Haare aus der Stirn und sagt: „Ich gehe mich auffrischen."

Draußen auf der Straße geht Robert um den Wagen herum, schließt auf, setzt sich hinter das Lenkrad und klinkt die andere Wagentür auf. Ninon wirft sich, in den Sitz und schlägt die Wagentür zu.

Bald haben sie das Astoria in Sicht, ein hohes Gebäude aus Glas und Beton, mit riesigen Leuchtbuchstaben an der Dachkante ASTORIA. Ninon steigt aus und zieht ihren Rock glatt. Robert steigt ebenfalls aus, schließt den Wagen ab und übergibt Ninon den Schlüssel.

Sie gehen die wenigen Stufen zum Restaurant hinauf. Ein Boy reißt vor ihnen die gläserne Flügeltür auf. Ninon dankt mit einem Kopfnicken. Im Vestibül dämpft ein Kokoslaüfer ihren Schritt. An den Wänden stehen in großen Kübeln immergrüne Pflanzen. Links führt der Weg ins Restaurant, einen langen Raum mit Säulenreihen. An den Säulen stehen kleine Tische. Darauf liegen Servietten, Teller und Bestecke. Einzelne Tische, sind für die Abendgäste vorbereitet. Servietten stehen gefaltet zwischen Bestecken.

Aus dem Hintergrund kommt Professor B. ,.Herzlich willkommen! Schön, dass ihr da seid!" Er schüttelt ihnen die Hände. „Wir sitzen da hinten. Ich habe schon alles arrangiert." Er geht vor. An den Tischen vorbei steuert. Professor B. auf einen Tisch am Fenster zu. Eine Tüllgardine filtert die Sicht auf die Straße. Professor B. rückt geschäftig Sessel und sagt: „Setzt euch." Nach kurzem Zögern entschei­det sich Ninon für den Platz am Fenster. Robert setzt sich neben . Professor B. nimmt ihnen gegenüber Platz. Er hebt die Hand, und sofort ist der Kellner zur Stelle, mit leicht vorgeneigtem Ober­körper, das Serviertuch über dem Arm. „Ich habe vorhin mit dem Kellner ein kleines Essen zusammengestellt. Ich denke, ich habe euren Geschmack getroffen." Er nickt dem Kellner zu: „Sie können servieren." Der Kellner entfernt sich mit einer Verbeugung. Er fährt einige Minuten später den Servierwagen an den Tisch heran.

Während des Essens bemüht sich der Kellner in übereifriger Besorgnis ständig um seine Gäste, denen er hier einen Teller auswechselt, da eine Platte noch einmal anbietet. Beim Hauptgericht versucht Ninon ihre Geschichte zu Ende zu erzählen, das gelingt ihr aber erst beim Nachtisch. ...

Es wird dunkel. Im Restaurant flammen die Lichter auf. Die Tische sind jetzt vollbesetzt. Im Hintergrund nehmen drei Musikanten in weißen Smokings ihre Plätze ein.

Die Kapelle — Klavier, Baß und Schlagzeug. Der Pianist fingert in den Tasten und betrachtet das Publikum. Der Bassist hüpft hinter seinem Instrument hin und her und gibt sich mit den Lippen den Takt an. Der Schlagzeuger bearbeitet mit einem Klöppel und mit einem Wischer seine Instrumente. Professor B. schnippt nach dem

Kellner: „Noch eine Flasche." Der Kellner tritt lautlos heran, schenkt nach und nimmt die leere Flasche aus dem Kühler, setzt die voile hinein und verschwindet lautlos. „Tanzen wir?" sagt Robert knapp. Ninon erhebt sich mit einem entschuldigenden Schulterzunicken zu Professor B. und folgt Robert zur Tanzfläche. Robert umfängt Ninons Taille, und sie legt ihre Hände auf seine Schultern. Ihre Füße treten mechanisch den Takt. Ninon sagt: „Was ist los mit dir?" „Ich habe Kopfschmerzen." Neben einem älteren Ehepaar sind Robert und Ninon die einzigen auf der Tanzfläche. Ninon nimmt ihre Hände von Roberts Schultern und sagt: „Ich habe keine Lust zum Tanzen." Sie geht zurück. Robert trottet hinterher. „Du siehst nicht gut aus, Rob, fühlst du dich nicht wohl?" „Nein, es ist nichts," sagt Robert. „Ich gehe frische Luft schnappen." Er schiebt seinen Sessel zurück und geht

mit schnellen Schritten durch das Restaurant. Der Kopfschmerz hämmert wie wahnsinnig. Robert erreicht die Flügeltür, durchquert den Vorraum und steht draußen. Ein kühler Wind spielt in Roberts Haaren. „Ah, da ist er ja," hört Robert Professor B.s Stimme hinter sich. Ninon sagt: „Wir machen noch einen kleinen Spaziergang,

einverstanden?"

Sie gehen die Hauptstraße entlang. Ninon sagt: „Ich lade euch noch zu einer Tasse Kaffee ein. Die Wagen mögen bis morgen früh stehen bleiben...

Результаты (украинский) 1:

Телефон shrills в коридорі. Роберт злітає трубки. "Хто є?"-"Хіба ви, Роберт?" Це і голос свого батька. "Я хочу запитати вас приїхати в Astoria". Роберт дивиться на його наручні годинники. "Погодьтеся?" запитує голос. "Так", говорить Роберт. тому то, Побачимося пізніше, "ми завершуємо швидко говорити професор б.. Роберт вішає трубку телефону. Знову ж таки він дивиться на годинник. Поспішайте він йде до кімнати. «Хто дзвонив?» запитує Ninon. "," Сказав Роберт. "Ми прийде в готелі Astoria". Видаляє волосся з лоб Ninon, спідниця, блузка та спідниця над руку й каже: "Я йду щіткою на мене."Там на дорозі Роберт відбувається навколо автомобіля, розблокувати, сидить позаду рульове колесо і засувки на інші двері. Ninon кидається на сидіння і двері автомобіля.Незабаром вони мають Astoria в полі зору, високі будівлі зі скла і бетону, з величезним освітленій літерами на краю даху ASTORIA. Ninon отримує на і гладкою, потягнувши спідницю. Роберт також отримує, закриває автомобіля і руками за ключі до Ninon.Ви йдете вгору кілька кроків до ресторану. Хлопчик перерви скляні двері перед ними. Завдяки ninon з кивати. У вестибюлі кокосова подорожі гасить свій крок. На стінах Вічнозелені рослини знаходяться у великих ванни. Ліворуч веде шлях до ресторану, довгий номер з рядами колон. Стовпи є невеликі столики. Звичайно є серветки, тарілки та столові прилади. Окремі таблиці чи готові до гостей вечері. Серветки складені між столові прилади.Професор B походить від фону.,. Ласкаво просимо! Радий, що ти тут!" Він провів зустріч з них. "Ми сидите назад. Я влаштував все." Він відбувається. Елементи керування на столах над. Професор б. на стіл біля вікна, щоб. Тюль завісу фільтрує подання дороги. Професор б. діловито переміщення стільці і каже: "Сісти." Після короткого коливань Ninon вибирає для сидіння вікна. Роберт сидить поруч з. Професор б. бере їх по відношенню до простору. Він піднімає руку і тепер офіціант конкретно, злегка нахилити вперед грудьми, виступаючої тканинами над руку. "Я зібрав трохи їжі з офіціант. Я думаю, я зустрів вашого смаку". Він киває офіціант: "Ви можете служити". Офіціант видаляє з бантом. Він веде до збільшення тролейбусом за столом через кілька хвилин.Під час обіду, офіціант у перестаратися стурбованості прагне постійно його гостей, яких він переходить від тарілки тут, з тих пір ще раз пропонує тарілку. Головна суд намагається розповісти свою історію, кінець, Ninon, що вдасться, але тільки на десерт. ...Надворі вечоріє. Фари blaze у ресторані. Таблиці тепер можуть курний. Троє музикантів у білий Смокінги зайняти свої місця у фоновому режимі.Каплиця - фортепіано, Baß і барабани. Піаніст, перебираючи ключі і подивитися на аудиторію. Басист відбивається назад і вперед за свого інструмента і вказує на те, з губ годинник. Барабанщика редагував його документи з молоток і склоочисників. Професор б. рухів пера післяОфіціант: "пляшечка." Офіціант підходи мовчки, дає вгору і займає порожні пляшки з охолоджувач, вводить в завісу і зникають мовчки. "Ми Танцюємо?", говорить Роберт knapp. Ninon піднімається з апологетичний плеча zunicken професор б. і слідує Роберт на танцполі. Роберт оточує Ninons талії і розміщення її руки на його плечі. Її ніг є механічно годинник. Ninon говорить: "Що це з тобою?" "У мене є головний біль". На додаток до Літня пара Роберт і Ninon єдині на танцполі. Ninon взяти свої руки, від плеча Робертс і каже: "Я не хочу танцювати". Він сходить. Роберт риссю позаду. "Ви не мають гарний вигляд, Боб, ви напевно не відчуваєте себе?" «, Немає нічого,», говорить Роберт. "Я йду, подихати свіжим повітрям". Він штовхає назад свого стільця і йдедопомогою швидких дій через ресторану. Головний біль, як божевільні стукати. Роберт досяг двері, перетнув залі і за її межами. Холодний вітер грає у волоссі Робертс. "Ах, він є," почути БС професор Роберт голос за його спиною. Ninon говорить: "у нас є трохи погуляв,згодні?"Ви йдете вздовж головної дороги. Ninon говорить: "я запрошую вас чашкою кави. Автомобіль незабаром може припинити завтра...

Результаты (украинский) 2:

Телефон крики в коридорі. Роберт знімає трубку. "Хто там?" - "Це ти, Роберте?" Це голос його батька. "Я хочу попросити вас прийти прямо до Асторії». Роберт дивиться на годинник. "Чи згодні ви?" питає голос. "Так," говорить Роберт., Отже, побачимося пізніше " , підсумовує професор Б. швидко розмова. Роберт вішає трубку. Він знову подивився на годинник. Поспішно він входить в кімнату. "Хто дзвонив?" Запитує Нінон. "Він," говорить Роберт. "Ми прийшли прямо до Асторії." Нінон, зі спідницею, блузку та спідницю на руці, її волосся з її чола погладжування, і каже: "Я буду чистити мене." На вулиці Роберт навколо автомобіля, замикає , сідає за кермо і засувки на других дверей автомобіля. Нінон кидається в сидінні і грюкає дверима автомобіля. Незабаром вони мають Асторія в поле зору, висотна будівля зі скла і бетону, з величезними освітленими буквами на краю даху ASTORIA. Нінон виходить і тягне її спідниця гладкою. Роберт також зростає з укладає автомобіль і передає NINON клавішу. Спустіться кілька кроків в ресторані. Хлопчик сліз перед ними на подвійні двері з скла. Нінон завдяки кивком. У притворі загасає Kokoslaüfer її промежину. На стінах вічнозелені рослини в великих контейнерах. Посилання шлях веде в ресторан, довгий зал з рядами колон. На стовпах невеликі столики. Тоді є серветки, тарілки і столові прилади. Окремі таблиці готуються для вечірніх гостей. Серветки складені між столовими приборами. З історії приходить професор Б., .Herzlich Ласкаво просимо! Приємно , що ви тут! »Він знизує їм руки." Ми сидимо там. Я все влаштував. " Він приходить в першу чергу. У таблицях контролює більше. Професор Б. за столом біля вікна. Сітка завіси фільтрує вид на дорогу. Професор Б. займається діловито крісло і каже: "Сідайте" . Після хвилинного коливання, Нінон вирішує підвіконня Роберт сідає поруч з професором Б. приймає їх протилежне Він піднімає руку, і тут же офіціант , щоб ... розташування, з легким vorgeneigtem торсом, то Serviertuch через руку. "я вже домовився з офіціантом трохи їжі. я думаю , що я зустрів свій смак." Він киває офіціантові: ". Ви можете також служити" Офіціант геть з цибулею Він наводить кілька хвилин по тому візки до столу .. Під час їжі, офіціант постійно намагається надмірно завзятого турбота про своїх гостей, яких він тут тарілку розв'язок, як тарілка , що пропонують знову. , коли вхожий Нінон намагається розповісти свою історію до кінця, яка пройшла успішно , але тільки на десерт. ... темніє. в ресторані вогні спалахують. таблиці тепер повністю зайняті. у фоновому режимі, приймають три музиканта в білих смокінгах свої місця. каплицю. - фортепіано, бас і барабани піаніста пальці в ключі і вважає громадськість басист підскакує за своїм інструментом взад і вперед і дає себе губами темп. . ударником працював з тарілкою і склоочисником його інструменти професор В. замикається після. офіціанта: "Ще одна пляшка" . Офіціант входить масштабу мовчки, дає і бере порожню пляшку з холодильника, в вуалі і тихо зник. "? Танці ми" , говорить Роберт майже Нінон піднімається з винуватою Schulterzunicken професору Б. і пішов за Роберта Dancefloor Роберт охоплює Niñons талію, і вона кладе руки йому на плечі ноги крок механічний годинник Нінон говорить ....: "Що з тобою трапилося?" "У мене болить голова" . На додаток до літньої подружньої пари Роберт і Нінон є єдиними на танцполі Нінон бере її руки від Робертса плечі і каже: ".. У мене немає ніякого бажання танцювати" Вона повертається. Роберт риссю позаду. "Ти не виглядаєш добре, Роб, ви не відчуваєте себе добре?" "Ні, це нічого," говорить Роберт. "Я свіжого повітря" . Він відсуває свій стілець і йде жваво через ресторан. Головний біль стукати шалено. Роберт досяг подвійних дверей, перетинає зал і виділяється. Холодний вітер грає в волоссі Робертс. "Ах , там він, "слухати Роберт професор Bs голос позаду нього. Нінон каже: "Ми робимо невелику прогулянку, добре?" Ви йдете по головній дорозі Нінон каже : "Я до сих пір запрошують вас на чашечку кави Автомобіль може залишатися до ранку .....