Humanismus und RenaissanceDie Begri

Humanismus und Renaissance
Die Begriffe Humanismus und Renaissance als Epochenbegriffe für die Übergangszeit vom Mittelalter zur Neuzeit gebrauchte man seit dem 19. Jh. fast in gleicher Bedeutung. Tatsächlich ist es unmöglich, sie klar voneinander abzugrenzen. Bei Humanismus denkt man an die philosophischen, philologischen und literarischen Äußerungen dieser Epoche, bei Renaissance teilweise an die Kunst jener Zeit. Beide Bewegungen entstanden in der zweiten Hälfte des 14. Jahrhunderts in Italien, in dem damals kulturell und wirtschaftlich höchstentwickelten Land Europas. Dort setzte eine Rückbesinnung auf die Antike ein, zunächst auf die klassische lateinische Sprache, die römische Literatur und Wissenschaft, dann auch auf die griechische Antike. Renaissance (=Wiedergeburt) der antiken Tradition wandte sich vor allem gegen die Dogmatik der spätmittelalterlichen Kirche. Aber die meisten Humanisten blieben der christlichen Lehre verpflichtet. Von Italien her strahlten Humanismus und Renaissance im 15. und 16. Jahrhundert auf Europa aus, wobei in Deutschland der Humanismus im Vordergrund stand. Kennzeichnend für den deutschen Humanismus war nicht nur der Rückgriff auf die griechisch-lateinischen Traditionen, sondern zum Teil auch eine nationale Haltung, die den Wert dereigenen Vergangenheit hervorhob. Nicht zufällig wurde gerade in dieser Zeit Tacitus „Germania" wiederentdeckt. Grundzug des deutschen Humanismus war die Kritik der Verweltlichung von Papsttum und Geistlichkeit, Unmoral von Mönchtum und Klerus. Der Humanismus hat der Reformation den Weg vorbereitet durch seine Kritik an die Kirche, durch die Förderung der Sprachstudien, ohne die Luthers Bibelübersetzung nicht möglich gewesen wäre, und durch seine Bemühungen um das Bildungswesen. Im eigentlichen theologischen Bereich freilich blieben die Humanisten ganz überwiegend auf dem Boden der alten Kirche.
Der wohl berühmteste Humanist zur Zeit der Reformation, Erasmus von Rotterdam, setzte sich zwar für eine Erneuerungdes Christentums ein, doch die Radikalität der lutherischen Lehre lehnte er ab.

Результаты (украинский) 1:

гуманізму і гуманізму епохи Відродження і епохи Відродження
поняття як епоха концепцій перехідного періоду від середньовіччя до сучасності використовували один з 19 JH. майже те ж саме значення. насправді, неможливо чітко визначити один одного. в гуманізм мислення філософських, філологічних та літературних виразів цієї епохи,Відродження зокрема, в мистецтві того часу. обидва рухи з'явилися в другій половині 14-го століття в Італії, в той культурно і економічно найбільш розвиненою країною в Європі. там сидів зворотне відображення стародавнього один, спочатку на класичному латинською мовою, римської літератури і науки, то й на грецький древній.Відродження (= відродження) з давньої традиції виявилося особливо проти догматики пізнього середньовіччя церкви. але більшість гуманісти раніше прихильна християнського вчення. від італія назад опроміненні гуманізм і відродження в 15-м і 16 століття до Європи, звідки в Німеччині гуманізм стояв на передньому плані.характеристика німецького гуманізму був не тільки звернення до греко-латинських традицій, але почасти й національна ставлення, в якому підкреслюється значення dereigenen минуле. не випадково саме в цей час Тацит "німеччина" знову відкрита. основна риса німецького гуманізму стала критика мирського папства і духовенства,аморальність чернецтва та духовенства. гуманізму, Реформації, то, як готові до критики церкви, шляхом заохочення вивчення мов, без перекладу Лютер Біблії не було б можливим, і його зусиллями в освіту. в строгому богословської діапазоні звичайно залишалися гуманістів переважно на підлозі старої церкви.
ймовірно, найвідоміший гуманіст в епоху Реформації, Еразм Роттердамський, сів на деякий час erneuerungdes християнства, але радикалізм вчення лютеранської він відмовився.

Результаты (украинский) 2:

Гуманізм та відродження
концепції гуманізму і Розстріляного відродження умови для перехідного періоду від середньовіччя до сучасності використовував його з 19-го століття в майже менш важливими. Дійсно, це неможливо, щоб відрізняти її явно один від одного. На гуманізм думаєш про філософських, філологічних та літературних прояви цієї епохи, в частині Ренесанс мистецтва того часу. Обидва рухів виникли у другій половині XIV століття в Італії, у списку потім культурно і економічно найбільш розвиненою країною в Європі. Там Згадуючи стародавнього світу почали, класичної латинської мови, римські літератури і науки, то також про Давньогрецькі. Ренесанс (відродження =) давню традицію, особливо проти догматичних богослов'я середньовічними церкви. Але найбільш Гуманісти, яких зобов'язували Християнське вчення. Гуманізму і Ренесансу, яку Італії в Європі 15 та 16-го століття, де Німеччина була гуманізму, на передньому плані. Featuring німецький гуманізм, не тільки регресу латинського грецької традицій, але частина була Національна ставлення, що минулого нерозумно підкреслив цінність. Чи не випадково, "Germania" був заново відкритий якраз вчасно Тацит. Основні поїзд німецький гуманізм була критика секуляризму папства і духовенства, Аморальність чернецтва і духовенства. Гуманізм підготував його критика церкви, шляхом заохочення вивчення мов без Лютера переклад Біблії не був би можливим і завдяки його зусиллям освіти шлях Реформації. Щодо фактичного богословські курс, Гуманісти були переважній більшості на поверсі старої церкви.
.Найвідоміших гуманіст кампанію під час християнства під час Реформації, Еразм Роттердамський з Ofafourth, але він відхилив радикалізму Лютеранська викладання.

Результаты (украинский) 3:

Humanism та Renaissance
die humanism термінів та Відродження тому що терміни епохи для періоду переходу з середньовіччя до сучасного кожного разів використали 19 з що. Jh. Майже у тому же самий значенні. Неможливо фактично визначити це ясно з один одного. З кожним humanism думає філософських, філологічних та буквальних виразів цієї епохи,У Відродженні частково до мистецтва того разу. Обидва рухи постали у другій половині
14. Вік у Італії, у що в той час культурно та економічно найвищій розробленій країні Європи. Там спогад починався на стародавності, спочатку на класичній латинській мові, романі література та наука, тоді також на грецькій стародавності.Відродження (=wiedergeburt) старовинної традиції повернувся особливо проти dogmatics latemedieval церкви. Але найбільш humanists залишилися зобов'язані для Християнських викладання. З humanism Італії та Відродження сяяв
15. Та
16. Вік на Європі, тим самим у Німеччині humanism у foreground був розміщений.Характеристика для німецького humanism не тільки вдаються до грецької латини традиції, але частково також національне ставлення, котрий підкреслювало величину що-володіють минулим. Не coincidentally прямо у цьому разі Tacitus rediscovered "Germania". Основне правило німецького humanism являло собою зауваження secularization papacy та міністерства,Immorality monasticism та духівництва. humanism має reformation шлях підготовчий його зауваження до церкви, котрою сприяння мови навчання, без котрих Luther переклад Біблії би не був можливим, та його зусиллями навколо виховуючої системи. У фактичному теологічному діапазоні humanists залишилися звичайно повністю переважно на землі старій Kirche.
Певно найбільш знаменитий humanist зараз reformation, Erasmus Rotterdam, використав себе для Erneuerungdes Християнства, але він притулив radicalness Lutheran викладання ab.