ICH HOL’ DIE LEUTE AUS DEM ALLTAGST

ICH HOL’ DIE LEUTE AUS DEM ALLTAGSTROTT
Es gibt immer mehr Straßenkünstler: Musikanten, Maler und
Schauspieler. Sie ziehen von Stadt zu Stadt, machen Musik, spielen
Theater und malen auf dem Asphalt. Die meisten sind Männer, aber es
gibt auch einige Frauen. Eine von ihnen ist die 20-jährige
Straßenpantomimin Gabriela Riedel.
Das Wetter ist feucht und kalt. Auf dem Rathausmarkt in Hamburg
interessieren sich nur wenige Leute für Gabriela. Sie wartet nicht auf
Zuschauer, sondern packt sofort ihre Sachen aus und beginnt ihre
Vorstellung: Sie zieht mit ihren Fingern einen imaginären Brief aus dem
Umschlag. Den Umschlag tut sie in einen Papierkorb. Der ist wirklich da.
Sie liest den Brief, vielleicht eine Minute, dann fällt er auf den Boden, und
Gabriela fängt an zu weinen. Den Leuten gefällt das Pantomimenspiel. Nur
ein älterer Herr mit Bart regt sich auf. „Das ist doch Unsinn! So etwas
müsste man verbieten.“ Früher hat Gabriela sich über solche Leute geärgert,
heute kann sie darüber lachen. Sie meint: „Die meisten Leute freuen sich
über mein Spiel und sind zufrieden.“ Nach der Vorstellung sammelt sie mit
ihrem Hut Geld: 4 Euro und 36 Cent hat sie verdient, nicht schlecht. „Wenn
ich regelmäßig spiele und das Wetter gut ist, geht es mir ganz gut.“ Ihre
Kollegen machen Asphaltkunst gewöhnlich nur in ihrer Freizeit. Für
Gabriela ist Straßenpantomimin ein richtiger Beruf.
Gabrielas Asphaltkarriere hat mit Helmut angefangen. Sie war 19,
er 25 und Straßenmusikant. Ihr hat besonders das freie Leben von Helmut
gefallen, und sie ist mit ihm von Stadt zu Stadt gezogen. Zuerst hat Gabriela
für Helmut nur Geld gesammelt. Dann hat sie auch auf der Straße getanzt.
Nach einem Krach mit Helmut hat sie dann in einem Schnellkurs
6
Pantomimin gelernt und ist vor sechs Monaten Straßenkünstlerin geworden.
Die günstigsten Plätze sind Fußgängerzonen, Ladenpassagen und
Einkaufszentren. „Hier denken die Leute nur an den Einkauf, aber bestimmt
nicht an mich. Ich hol’ sie ein bisschen aus dem Alltagstrott“, erzählt sie.
Das kann Gabriela wirklich: Viele bleiben stehen, ruhen sich aus, vergessen
den Alltag.
Leider ist Straßentheater auf einigen Plätzen schon verboten, denn
die Geschäftsleute beschweren sich über die Straßenkünstler. Oft verbieten
die Städte dann die Straßenkunst.
„Auch wenn die meisten Leute uns mögen, denken viele doch an
Vagabunden und Nichtstuer. Sie interessieren sich für mein Spiel und
wollen manchmal mit mir darüber sprechen, aber selten möchte jemand
mich kennen lernen oder mehr über mich wissen.“
Gabrielas Leben ist sehr unruhig. das weiß sie auch: „Manchmal
habe ich richtig Angst, den Boden unter den Füßen zu verlieren“, erzählt sie
uns. Trotzdem findet sie diesen Beruf fantastisch; sie möchte keinen
anderen.
L

Результаты (украинский) 1:

Я ОТРИМУЮ ЛЮДЕЙ З ПОВСЯКДЕННОГО ЖИТТЯІснують більш вуличних артистів: музикантів, художників іАктор. Рухатися з міста в місто, зробити музику, гратиТеатр і фарби на асфальті. Більшість з них чоловіків і йогоє також деякі жінки. Одним з них є 20 роківГабріела Рідель вулиці MIME.Погода є мокрій і холодно. На Ратушної площі в Гамбурзіцікавиться лише кілька людей, Габріела. Не чекайтеГлядачі, але розпакувати свої речі відразу і починається їхІдея: Уявних лист від Ове в рухається з її пальцямиКонверт. Вона робить конверт recycle bin. Він є дійсно існує.Вона читає листа, може бути за хвилину, а потім він падає на землю, іГабріела починає плакати. Людям подобається пантоміми Гра. ТількиВін був засмучений за немолодого джентльмена з бородою. "Це нісенітниця! Так что-тоб ви заборонити." Раніше Габріела має дратувало про таких людей,Сьогодні вона може сміятися про це. Вона говорить: "більшість людей люблять"про мою гру і є задоволені. Після виступу вона збирає зїї капелюх гроші: вона не заслуговують того, 4 євро і 36 центів. "ЯкщоЯ регулярно грати і погода добре, я досить добре." ЇхКолеги зробити асфальт мистецтва зазвичай тільки у вільний час. ДляГабріела вулиці MIME-це реальний професію.Габріела асфальт кар'єра почалася з Helmut. Вона була 19,Він 25 і вуличні музиканти. Особливо вільного життя, Гельмут має їївпав, і вона переїхала з ним з міста в місто. По-перше, Габріела маєГроші, зібрані для Helmut. Потім вона танцювала на вулиці.Після аварії з Гельмут вона потім в прискореного курсу6MIME дізнався і став півроку вуличний артист.Найдешевші місця є пішохідними зонами, пасажі завантаженням таТоргові центри. "Тут люди думають тільки про покупки, але визначеноне на мене. Я встаю вам мало американський", говорить вона.Це дійсно може бути Габріели: багато хто стоїть на місці, відпочити, забутиКожен день.На жаль, вуличного театру в деяких місцях вже заборонено, оскількиБізнесмени скаржитися вуличними артистами. Часто забороняютьмістах, то вуличного мистецтва."Навіть якщо більшість людей, як нас, багато хто думає вона маєТелебачення і шезлонгами. Зацікавлені в мою гру іхочете поговорити іноді мені про це, але рідко хтось хотів бия знаю, або дізнатися більше про мене».Габріела життя є млявою. Вона також знає, що: "інодіЯ боюся, втратить ґрунт під ногами правильно", говорить вонанас. Тим не менш, вона знаходить цю професію фантастичний; Вона не будеінші.L

Результаты (украинский) 3:

Я